1. Словник української мови в 11 томах

бундівець

БУ́НДІВЕЦЬ, вця, ч. Член Бунду.

З історії робітничого руху відомо, що в 1903 році бундівці вийшли з партії.. (Ленін, 19, 1950, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бундівець — бу́ндівець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. бундівець — -вця, ч., іст. Член Бунду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бундівець — БУ́НДІВЕЦЬ, вця, ч., іст. Член Бунду – політичної партії, що об'єднувала єврейських робітників і ремісників західних областей Російської імперії і діяла з 90-х років XIX ст. до 40-х років XX ст. Словник української мови у 20 томах