1. Словник української мови в 11 томах

бурундук

БУРУНДУ́К, а́, ч. Дрібний звірок-гризун з родини білячих, що має вздовж спини п’ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні.

У своїй норі міцно спав бурундук (Трубл., І, 1955, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурундук — бурунду́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бурундук — -а, ч. Дрібний звірок-гризун із родини білячих, що має вздовж спини п'ять чорних смуг на жовто-вохристому тлі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурундук — БУРУНДУ́К, а́, ч. Дрібний гризун родини білячих, який має вздовж спини п'ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні. У своїй норі міцно спав бурундук (М. Трублаїні); У лісі не змогли б без сосни перезимувати білки, бурундуки, шишкарі (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. бурундук — Бурундук, -ка м. раст. Medicago falcata L. Шейк. Вх. Пч. II. 33. Словник української мови Грінченка