бурундук
бурунду́к
-а, ч.
Дрібний звірок-гризун із родини білячих, що має вздовж спини п'ять чорних смуг на жовто-вохристому тлі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бурундук — бурунду́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бурундук — БУРУНДУ́К, а́, ч. Дрібний гризун родини білячих, який має вздовж спини п'ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні. У своїй норі міцно спав бурундук (М. Трублаїні); У лісі не змогли б без сосни перезимувати білки, бурундуки, шишкарі (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- бурундук — БУРУНДУ́К, а́, ч. Дрібний звірок-гризун з родини білячих, що має вздовж спини п’ять чорних смуг на жовто-вохристому фоні. У своїй норі міцно спав бурундук (Трубл., І, 1955, 80). Словник української мови в 11 томах
- бурундук — Бурундук, -ка м. раст. Medicago falcata L. Шейк. Вх. Пч. II. 33. Словник української мови Грінченка