1. Словник української мови в 11 томах

бухання

БУ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. бу́хати 1, 2 і звуки, утворювані цією дією.

В урочистій тиші чулось лиш бухання моря (Коцюб., І, 1955, 293).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бухання — бу́хання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бухання — -я, с. Дія за знач. бухати 1), 2) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бухання — БУ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. бу́хати 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. В урочистій тиші чулось лиш бухання моря (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах