бухання

Значення в інших словниках

1. бухання — бу́хання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. бухання — -я, с. Дія за знач. бухати 1), 2) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бухання — БУ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. бу́хати 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. В урочистій тиші чулось лиш бухання моря (Коцюб., І, 1955, 293). Словник української мови в 11 томах