1. Словник української мови в 11 томах

буцім

БУ́ЦІМ, розм.

1. спол. Приєднує підрядні порівняльні речення або звороти; наче, неначе, мов, немов, ніби, нібито.

Прокоповичка жалкувала за Балабухою й очевидячки одбувала гостя, буцім панщину, сидячи на канапі (Н.-Лев., III, 1956, 31).

2. спол. Приєднує підрядні додаткові речення.

— А вночі ляжеш спати, та й привиджується тобі, буцім лізе хто, кричить (Мирний, І, 1949, 343).

3. част. Уживається у знач., близькому до схоже на те; ніби, наче, немов.

Дивлюсь: так буцім сова летить лугами, берегами та нетрями (Шевч., І, 1951, 241);

Анничка буцім не хотіла й упиралась, але десятки рук випихали її з тісної юрми (Коцюб., II, 1955, 354).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буцім — бу́цім 1 частка незмінювана словникова одиниця розм. бу́цім 2 сполучник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. буцім — пр., наче, неначе, мов, немов, ніби, нібито, гейби, б.з. б то, би то <н. він би то не знав>; буцімто. Словник синонімів Караванського
  3. буцім — розм. 1》 спол. Приєднує підрядні порівняльні речення або звороти; наче, неначе, мов, немов, ніби, нібито. 2》 спол. Приєднує підрядні додаткові речення. 3》 част. Уживається у знач., близькому до схоже на те; ніби, наче, немов. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. буцім — БУ́ЦІМ¹, спол., розм. 1. порівняльний. Приєднує підрядні порівняльні речення, порівняння або звороти; наче, мов, ніби. Прокоповичка жалкувала за Балабухою й очевидячки одбувала гостя, буцім панщину, сидячи на канапі (І. Словник української мови у 20 томах
  5. буцім — бу́цім ніби (ср, ст): Сяню, давай будемо бавитися: буцім ми принцеси і живемо в замку, а та яблуня в городчику буде нашим чарівним деревом, ми будемо казати їй наші бажання (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. буцім — див. наче Словник синонімів Вусика
  7. буцім — НА́ЧЕ спол. порівняльний (ужив. для приєднання порівняльних зворотів і підрядних речень), НІ́БИ, МОВ, НЕНА́ЧЕ, НЕМО́В, НІ́БИТО, НА́ЧЕБ, НА́ЧЕБТО, НЕНА́ЧЕБТО, МО́ВБИ, МО́ВБИТО, НЕМО́ВБИ, НЕМО́ВБИТО, ЯК, БУ́ЦІМ розм., БУ́ЦІМТО розм., ГЕ́ЙБИ діал. Словник синонімів української мови
  8. буцім — Бу́цім, присл.; бу́цім то Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. буцім — Буцім нар. Будто, словно. ЗОЮР. I. 218. Засів, буцім в болоті чорт. Котл. Ен. І. 26. Буцім спить. Драг. 112. Словник української мови Грінченка