буцім

Значення в інших словниках

1. буцім — бу́цім 1 частка незмінювана словникова одиниця розм. бу́цім 2 сполучник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
2. буцім — розм. 1》 спол. Приєднує підрядні порівняльні речення або звороти; наче, неначе, мов, немов, ніби, нібито. 2》 спол. Приєднує підрядні додаткові речення. 3》 част. Уживається у знач., близькому до схоже на те; ніби, наче, немов. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буцім — БУ́ЦІМ¹, спол., розм. 1. порівняльний. Приєднує підрядні порівняльні речення, порівняння або звороти; наче, мов, ніби. Прокоповичка жалкувала за Балабухою й очевидячки одбувала гостя, буцім панщину, сидячи на канапі (І. Словник української мови у 20 томах
4. буцім — бу́цім ніби (ср, ст): Сяню, давай будемо бавитися: буцім ми принцеси і живемо в замку, а та яблуня в городчику буде нашим чарівним деревом, ми будемо казати їй наші бажання (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. буцім — див. наче Словник синонімів Вусика
6. буцім — НА́ЧЕ спол. порівняльний (ужив. для приєднання порівняльних зворотів і підрядних речень), НІ́БИ, МОВ, НЕНА́ЧЕ, НЕМО́В, НІ́БИТО, НА́ЧЕБ, НА́ЧЕБТО, НЕНА́ЧЕБТО, МО́ВБИ, МО́ВБИТО, НЕМО́ВБИ, НЕМО́ВБИТО, ЯК, БУ́ЦІМ розм., БУ́ЦІМТО розм., ГЕ́ЙБИ діал. Словник синонімів української мови
7. буцім — Бу́цім, присл.; бу́цім то Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. буцім — БУ́ЦІМ, розм. 1. спол. Приєднує підрядні порівняльні речення або звороти; наче, неначе, мов, немов, ніби, нібито. Прокоповичка жалкувала за Балабухою й очевидячки одбувала гостя, буцім панщину, сидячи на канапі (Н.-Лев., III, 1956, 31). 2. спол. Словник української мови в 11 томах
9. буцім — Буцім нар. Будто, словно. ЗОЮР. I. 218. Засів, буцім в болоті чорт. Котл. Ен. І. 26. Буцім спить. Драг. 112. Словник української мови Грінченка