1. Словник української мови в 11 томах

буяти

БУЯ́ТИ, я́є, недок.

1. Виявлятися на повну силу, бути в розквіті.

В горах пишно буяла весна (Кач., І, 1958, 518);

Там наша молодість буяє На перелогах і ланах (Дмит., Вітчизна, 1948, 131).

2. Пишно, розкішно рости, розростатися.

Над ворітьми темна дрібнолиста груша.. буяє. (Вовчок, І, 1955, 18);

Лиш одна кропива та гірчиця.., пустивши глибше в землю свій веретенистий корінь, буяли та розросталися (Фр., V, 1951, 299);

На галявині буяла блискуча, соковита трава (Гончар, Таврія.., 1957, 123);

*Образно. Молодь поетична давно вже у нас росте, давно цвіте, буяє (Тич., III, 1957, 45).

3. перен. Бути неспокійним; вирувати, бушувати.

То був якийсь блискучий карнавал, червона оргія буяла на просторі (Л. Укр., І, 1951, 184);

Навколо буяла юрба. Стогін, постріли, зойки, благання, лайки й накази — все злилося в строкатий хаос (Тулуб, Людолови, І, 1957, 452).

4. Вільно носитися, літати; ширяти.

Легкі метелики, як відірвані квіти, буяли у повітрі (Кобр., Вибр., 1954, 100);

*Образно. Лона думкою буяла вже по тому новому розкішному світі (Л. Укр., III, 1952, 506).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буяти — (гарно, буйно рости, найчастіше про рослини) пишатися, розкошувати, р. буяніти; (про сильний рух, думки) нестися, (в повітрі) ширяти, кружляти, вирувати, (на хвилях води) нестися. Словник синонімів Полюги
  2. буяти — буя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. буяти — Буя́ти. Ширяти, літати. ● Буяти по облоках — перен. ширяти (буяти) понад хмарами, жити відірвано від реальності. Так само діє ся у нас і в політичнім житю. І тут нераді ми держати ся землі, а радше буяємо по облоках. Українська літературна мова на Буковині
  4. буяти — (- весну) цвісти, процвітати, буйно пишатися; (- життя) бити джерелом, бити через край; (- траву) рости, розростатися; (- плоди) рясніти; (- море) БУРХАТИ, кипіти, поет. грати; (думкою) літати, ширяти. Словник синонімів Караванського
  5. буяти — -яє, недок. 1》 Виявлятися на повну силу, бути в розквіті. 2》 Пишно, розкішно рости, розростатися. 3》 перен. Бути неспокійним; вирувати, бушувати. 4》 Вільно носитися, літати; ширяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. буяти — БУЯ́ТИ, я́є, недок. 1. Виявлятися на повну силу, найповніше, інтенсивно. Навколо буяло кохання сестри і заливало його, як море (В. Підмогильний); В горах пишно буяла весна (Я. Качура); Там наша молодість буяє На перелогах і ланах (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. буяти — бу́яти (ба́яти) брехати; розповідати неправдиві історії, небилиці (ст)|| = баєр засувати ◊ бу́яти слоня в кара́фці → буяти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. буяти — див. вирувати; рости Словник синонімів Вусика
  9. буяти — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  10. буяти — Буя́ти, буя́ю, буя́єш; буя́й, буя́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. буяти — Буяти, -яю, -єш гл. 1) Роскошно расти. Така бузина скрізь як ліс, ніхто туди не ходить, — та буяє так, що продертись трудно. Драг. 81. Поле в них буяє подяками. К. МБ. XI. 152. Гіллястий ясокір буяє. МВ. ІІ. 174. 2) Буйствовать, бушевать. Словник української мови Грінченка