1. Словник української мови в 11 томах

бігун

БІГУ́Н¹, а́, ч.

1. Той, хто може швидко і легко бігти, бігати.

— Се був мій знайомий друкар.., невтомний бігун по вулицях та сходах, завжди готовий до всякої послуги для справи (Л. Укр., IV, 1954, 272);

— Я біг за вами із самого порту. Ці круті гори.. можуть ухекати найкращого бігуна (Кучер, Чорноморці, 1956, 237).

2. спорт. Спортсмен, який володіє технікою бігу.

Почався пробіг. Десь за муром одна по одній проносяться постаті бігунів (Коч., II, 1956, 77).

3. розм. Вісь у дверях, воротях.

Ще хазяї, здається, сплять: Не рипає бігун частенько.. Та от бігун і заскрипів, І сонні двері відімкнулись (Рудан., Тв., 1956, 78).

БІГУ́Н², а́, ч., заст.

1. Полюс.

Найхолодніше [на землі] коло бігунів (Сл. Гр.);

*У порівн. В останні часи вона почувала себе такою втомленою.., байдужою до всього, немов вона і світ були два бігуни, які ніколи не стрінуться (Коцюб., І, 1955, 275).

2. перен. Те, що цілком протилежне чомусь іншому.

Я оце, опинившись між двома критичними бігунами, думаю взяти якраз посередині, то, може, тоді якраз по правді буде (Л. Укр., V, 1956, 59).

БІГУ́Н³ див. бігуни́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бігун — Бігу́н: — вісь, на якій обертаються двері [9] — полюс [51,52;XIX] Без ніякої теоретичної підготовки, без ніяких нудних і апріорних викладів про вигляд землі, про бігуни, ось, рівник, зворотники і т. Словник з творів Івана Франка
  2. бігун — бігу́н 1 іменник чоловічого роду, істота той, що біжить бігу́н 2 іменник чоловічого роду вісь у воротях рідко бігу́н 3 іменник чоловічого роду полюс бігу́н 4 іменник чоловічого роду деталь машини Орфографічний словник української мови
  3. бігун — Бігу́н. Полюс. “Pall Mall Gazette" доносить, що анґлійскій експедициї під проводом поручника Шаклєтона удало ся дійти до полудневого бігуна (Б., 1909, 66, 3) // пол. biegun — полюс. Українська літературна мова на Буковині
  4. бігун — (на короткі відстані) спрт. спринтер; ГЕОГ. полюс. Словник синонімів Караванського
  5. бігун — I -а, ч. 1》 Той, хто може швидко і легко бігти, бігати. 2》 спорт. Спортсмен, який володіє технікою бігу. 3》 розм. Вісь у дверях, воротях. II -а, ч., заст. 1》 Полюс. 2》 перен. Те, що цілком протилежне чомусь іншому. III див. бігуни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. бігун — БІГУ́Н¹, а́, ч. 1. Той, хто може швидко і легко бігти, бігати. – Се був мій знайомий друкар.., невтомний бігун по вулицях та сходах, завжди готовий до всякої послуги для справи (Леся Українка); – Я біг за вами із самого порту. Ці круті гори .. Словник української мови у 20 томах
  7. бігун — бігу́н шах. ферзь (ст)||ґермак, паж, стрілець Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. бігун — див. вітер Словник синонімів Вусика
  9. бігун — ПО́ЛЮС (точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею), БІГУ́Н. Підводному човнові ніякі айсберги не страшні! Пірнув під кригу і по компасу — до самісінького полюса! (О. Словник синонімів української мови
  10. бігун — Бігун, -на м. 1) Бѣгунъ, быстро бѣгающій, скороходъ. Олінь лісний — бігун бистрий, а людей боїться. Гол. І. 376. 2 Ось, на которой ходить дверь, ворота и пр.: верея. КС. 1893. VII. 78. Чуб. VII. 383. Kolb. І. 60. Двері спали з бігуна. Шейк. Словник української мови Грінченка