1. Словник української мови в 11 томах

бідон

БІДО́Н, а, ч. Бляшана посудина циліндричної форми із звуженим отвором, який щільно закривається.

Від залізних бочок, з котрих цівкою ллється паруюча рідина, раз у раз бігають з повними бідонами носії (Коцюб., І, 1955, 227);

З’являються на березі доярки з порожніми бідонами. Увечері в цих бідонах одвезли молоко (Коп., Сон. ранок, 1951, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідон — бідо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бідон — -а, ч. Бляшана або з алюмінію посудина циліндричної форми із звуженим отвором, який щільно закривається. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бідон — БІДО́Н, а, ч. Бляшана, емальована чи пластикова посудина циліндричної форми зі звуженим отвором, який щільно закривається. Від залізних бочок, з котрих цівкою ллється паруюча рідина, раз у раз бігають з повними бідонами носії (М. Словник української мови у 20 томах
  4. бідон — бідо́н (франц. bidon) жерстяна посудина з герметичною кришкою для зберігання рідких продуктів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. бідон — БІДО́Н, ФЛЯ́ГА спец. Словник синонімів української мови