1. Словник української мови в 11 томах

бідочка

БІ́ДОЧКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до біда́¹ 1.

От і правда, як співають: "ой піду я до дочки, наберуся бідочки; ой піду я до сина — лиха моя година!" (Н.-Лев., III, 1956, 200);

Живуть люди з бідочкою. Гонять матір на лан жати Разом із дочкою (Нар. лірика, 1956, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідочка — бі́дочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бідочка — БІ́ДОЧКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до біда́1 1. Живуть люди з бідочкою. Гонять матір на лан жати Разом із дочкою (з народної пісні); Нехай недобрі плачуть, а ти перетривай усе, витерпи бідочку (Марко Вовчок); От і правда, як співають... Словник української мови у 20 томах
  3. бідочка — див. біда Словник синонімів Вусика
  4. бідочка — Бідочка, -ки ж. ум. отъ біда. Словник української мови Грінченка