бідочка
БІ́ДОЧКА, и, ж., нар.-поет.
Пестл. до біда́1 1.
Живуть люди з бідочкою. Гонять матір на лан жати Разом із дочкою (з народної пісні);
Нехай недобрі плачуть, а ти перетривай усе, витерпи бідочку (Марко Вовчок);
От і правда, як співають: “Ой піду я до дочки, наберуся бідочки; ой піду я до сина – лиха моя година!” (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідочка — бі́дочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бідочка — див. біда Словник синонімів Вусика
- бідочка — БІ́ДОЧКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до біда́¹ 1. От і правда, як співають: "ой піду я до дочки, наберуся бідочки; ой піду я до сина — лиха моя година!" (Н.-Лев., III, 1956, 200); Живуть люди з бідочкою. Гонять матір на лан жати Разом із дочкою (Нар. лірика, 1956, 90). Словник української мови в 11 томах
- бідочка — Бідочка, -ки ж. ум. отъ біда. Словник української мови Грінченка