1. Словник української мови у 20 томах

бідота

БІДО́ТА, и, ж., розм.

1. Велика бідність, убогість; убозтво, злидні.

– Явдохо! Біжи хоч до баби Пирожихи, попрохай її, хай зглянеться на мою бідоту, на моє горенько лихе (Панас Мирний);

Кругом нас неправда, горе і бідота, аж серце стискає від гіркої муки (М. Коцюбинський).

2. збірн. Бідні люди; біднота.

От і полюбила ся бідота одно одного (Ганна Барвінок);

О гаспидське щастя! Чого ти трешся тільки коло грошей, чого ти обминаєш бідоту? (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідота — бідо́та іменник жіночого роду бідність; бідні люди — збірн. розм. Орфографічний словник української мови
  2. бідота — -и, ж., розм. 1》 Велика бідність, убогість; убозтво, злидні. 2》 збірн. Бідні люди; біднота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бідота — БІ́ДНІСТЬ (матеріальна незабезпеченість, брак засобів до існування), СКРУ́ТА, НЕСТА́ТОК перев. мн., НЕДОСТА́ТОК перев. мн., НЕДОСТА́ЧА перев. мн., рідше, УБО́ГІСТЬ (ВБО́ГІСТЬ) підсил., УБО́ЗТВО (ВБО́ЗТВО) підсил., ЗЛИ́ДНІ мн. підсил., ЗЛИДЕ́ННІСТЬ підсил. Словник синонімів української мови
  4. бідота — БІДО́ТА, и, ж., розм. 1. Велика бідність, убогість; убозтво, злидні. — Явдохо! Біжи хоч до баби Пирожихи, попрохай її, хай зглянеться на мою бідоту, на моє горенько лихе (Мирний, І, 1954, 52); Кругом нас неправда, горе і бідота... Словник української мови в 11 томах
  5. бідота — Бідота, -ти ж. 1) = біднота 1. Коли кого вбачав я без одежі, на холоді та на дощі в бідоті К. Іов. 67. 2) = біднота 2. Сим. 235. Словник української мови Грінченка