1. Словник української мови в 11 томах

білений

БІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до біли́ти.

Дивлюся я, хатка невеличка, стіни не обмазані й не білені (Н.-Лев., II, 1956, 392);

Був ти в сорочці тоді полотняній, Біленій сонцем і потом твоїм (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 96);

Підперли ганочок старий Дбайливо білені колони (Рильський, І, 1956, 366);

// У знач. прикм.

Понад 5 тисяч біленої целюлози цюрупинські целюлозники повинні дати вже в цьому.. році (Рад. Укр., 24.V 1962, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білений — бі́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. білений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до білити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білений — БІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до біли́ти 1, 2. Дивлюся я, хатка невеличка, стіни не обмазані й не білені (І. Нечуй-Левицький); Був ти в сорочці тоді полотняній, Біленій сонцем і потом твоїм (Я. Шпорта); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  4. білений — Бі́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. білений — Білений, -а, -е 1) Выбѣленный. І сурове полотно, і білене. Чуб. II. 449. 2) Луженый. Білена посуда. Херс. у. Словник української мови Грінченка