1. Словник української мови в 11 томах

білоголовий

БІЛОГОЛО́ВИЙ, а, е.

1. Який має світле або сиве волосся.

Білоголовий Миколка їздив у ночвах, хлюпостючись у теплій водиці (Мирний, III, 1954, 107);

Білоголова мати, вірна сестра і я. Група невелика (Коб., III, 1956, 280).

2. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв, термінів, що вказує на зовнішні ознаки — колір, масть і т. ін.

Білоголова капуста; Білоголова українська худоба.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білоголовий — білоголо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. білоголовий — -а, -е. 1》 Який має світле або сиве волосся. 2》 Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв, термінів, що вказує на зовнішні ознаки – колір, масть і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білоголовий — БІЛОГОЛО́ВИЙ, а, е. 1. Який має світле або сиве волосся. Білоголовий Миколка їздив у ночвах, хлюпаючись у теплій водиці (Панас Мирний); Білоголова мати, вірна сестра і я. Група невелика (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  4. білоголовий — БІЛЯ́ВИЙ (який має світле волосся), БІЛОВОЛО́СИЙ, БІЛОГОЛО́ВИЙ, СВІТЛОВОЛО́СИЙ, ЯСНОВОЛО́СИЙ поет.; СВІТЛОКО́СИЙ, ЯСНОКО́СИЙ поет. (про дівчину, жінку). Три хлопчики — один рудоволосий, Чорнявий другий та білявий третій — Майструють тут (М. Словник синонімів української мови