1. Словник української мови в 11 томах

білогривий

БІЛОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має світлу або сиву гриву.

[Човен] підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах (Коцюб., І, 1955, 391);

І десь летить зима полями на білогривому коні (Сос., Солов. далі, 1957, 20);

*Образно. А з туману.. набігають Грізні, люті вали білогриві (Л. Укр., І, 1951, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білогривий — білогри́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. білогривий — -а, -е. Який має світлу або сиву гриву. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білогривий — БІЛОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має світлу або сиву гриву. По жону свою наречену Богдан їхав теж верхи, й дружки вели молодого білогривого жеребця обабіч за повіддя (І. Білик); * Образно. І десь летить зима полями на білогривому коні (В. Сосюра); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. білогривий — див. кінь Словник синонімів Вусика