1. Словник української мови в 11 томах

білозубий

БІЛОЗУ́БИЙ, а, е. Який має дуже білі зуби.

Скрізь і всюди никають.. білозубі цигани (Вовчок, VI, 1956, 230);

Регочуть за волячим військом на конях білозубі.. степовики (Гончар, Таврія.., 1957, 372);

*Образно. Виростає у степах Кукурудза в кісниках, Повновісна, білозуба, Подивитись прямо любо! (Стельмах, Живі огні, 1954, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білозубий — білозу́бий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. білозубий — [б’ілозубией] м. (на) -бому /-б'ім, мн. -б'і Орфоепічний словник української мови
  3. білозубий — -а, -е. Який має дуже білі зуби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. білозубий — БІЛОЗУ́БИЙ, а, е. Який має дуже білі зуби. Скрізь і всюди никають .. білозубі цигани (Марко Вовчок); Засмаглі білозубі обличчя були веселі, задерикуваті (Микола Чернявський); Регочуть за волячим військом на конях білозубі .. степовики (О. Словник української мови у 20 томах
  5. білозубий — Білозубий, -а, -е Съ бѣлыми зубами. Словник української мови Грінченка