білорукий
БІЛОРУ́КИЙ, а, е. Який має білі руки.
Ціла зграя чорних ряс, як ворони злетілися, білозубі, білорукі, бистроокі (Вовчок, VI, 1956, 253);
І не один у яр скотився звір.., де між борів та гір Пройшла з мечем красуня білорука (Рильський, Поеми, 1957, 288).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білорукий — білору́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- білорукий — -а, -е. Який має білі руки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білорукий — БІЛОРУ́КИЙ, а, е. Який має білі руки. Ціла зграя чорних ряс, як ворони, злетілися, білозубі, білорукі, бистроокі (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
- білорукий — Білорукий, -а, -е Бѣлорукій. Себе самих і білоруких городян хлібом годуємо. К. (О. 1861, І. 311). Словник української мови Грінченка