ваготіти

ВАГОТІ́ТИ, ваготі́ю, ваготі́єш і діал. вагочу́, ваготи́ш, недок., заст.

1. Обтяжувати вагою.

Він [олівець] тепер ваготів, мов камінь, у моїй торбі (Фр., І, 1955, 245).

2. перен. Бути тягарем.

Їх [людей] дотик холодний, мов крига, проймає його до костей, ваготить на нім (Фр., І, 1955, 174).

3. ким, діал. Бути вагітною.

Та й в "обителі" я змалечку. Матінка моя обрікалась — дітей довго бог не давав… Ось, як мною ваготіли, дак і оддали мене богу (Григ., Вибр., 1959, 372).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ваготіти — ваготі́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. ваготіти — -ію, -ієш, діал. вагочу, ваготиш, недок., заст. 1》 Обтяжувати вагою. 2》 перен. Бути тягарем. 3》 ким, діал. Бути вагітною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ваготіти — ВАГОТІ́ТИ, і́ю, і́єш і діал. очу́, оти́ш, недок., заст. 1. Обтяжувати своєю вагою. Він [олівець] тепер ваготів, мов камінь, у моїй торбі (І. Франко). 2. перен. Бути тягарем. Їх [людей] дотик холодний, мов крига, проймає його до костей, ваготить на нім (І. Словник української мови у 20 томах
  4. ваготіти — ЗАВАГІ́ТНІТИ без додатка, а також ким (стати вагітною), ЗАЧА́ТИ кого, що, заст., поет., ПОНЕСТИ́ без додатка, а також кого, що, розм., ЗАВАГОНІ́ТИ заст., ЗАВАГОТІ́ТИ заст.; НАБІ́ГАТИ без додатка, а також кого, що, розм. зневажл. (перев. Словник синонімів української мови
  5. ваготіти — Ваготіти, -тію, -єш гл. Тяготѣть. Желех. Словник української мови Грінченка