вагота
ВАГОТА́, и́, ж., заст.
1. Вага, тягар.
— Тільки, голубонько моя, нащо тобі таку ваготу на своїх плечах носити? Хіба нікого послати? (Барв., Опов.., 1902, 420);
*Образно. І він появився звідти, ..Де кріпацька хатина, з нужди й терзань. Ваготою болю вгрузала у землю (Мал., Віщий голос, 1961, 8).
2. перен. Важкі переживання, хвилювання.
О. Нестор задихався, уривав слова, упадав під ваготою страшної новини (Фр., VII, 1951, 116);
Сиджу.., така вагота душить (Ю. Янов., І, 1958, 283).
3. діал. Вагітність.
Сестра у ваготі ходить (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вагота — вагота́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ваготи́ рідко Орфографічний словник української мови
- вагота — -и, ж., заст. 1》 Вага, тягар. 2》 перен. Тяжкі переживання, хвилювання. 3》 діал. Вагітність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вагота — ВАГОТА́, и́, ж., заст. 1. Вага, тягар. – Тільки, голубонько моя, нащо тобі таку ваготу на своїх плечах носити? Хіба нікого послати?... Словник української мови у 20 томах
- вагота — ВАГА́ (сила, з якою певне тіло тисне на підпору внаслідок земного тяжіння), ВАГОВИ́ТІСТЬ, ТЯ́ЖКІСТЬ рідше; ТЯГА́Р, ВАГОТА́ рідше (велика). Стара лагідно дивилась на обтяженого вагою ослика (Б. Словник синонімів української мови
- вагота — Вагота, -ти ж. 1) Тяжесть. Ваготу набірати. АД. І. 334. Звелів водам згромадитись на хмарах. І ваготи не чують, не порвуться. К. Іов. 56. 2) Беременность. Сестра у ваготі ходить. Кіев. г. Словник української мови Грінченка