1. Словник української мови в 11 томах

важкодум

ВАЖКОДУ́М, а, ч. Людина, що повільно думає, нешвидко вирішує.

Той [Лагутін] дотепний, вродливий, блискуче вчиться, а він важкодум, з грубим, широким обличчям (Гончар, Людина.., 1960, 50);

Дробницький слухає цю розмову і про щось уперто думає: він взагалі важкодум і цілком неписьменний (Гжицький, У світ.., 1960, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важкодум — важкоду́м іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. важкодум — -а, ч. Людина, що повільно думає, нешвидко вирішує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. важкодум — ВАЖКОДУ́М, а, ч. Людина, яка повільно думає, нешвидко вирішує що-небудь; тугодум. Дробницький слухає цю розмову і про щось уперто думає: він взагалі важкодум і цілком неписьменний (В. Словник української мови у 20 томах
  4. важкодум — ВАЖКОДУ́М (про того, хто повільно думає, нешвидко вирішує), ТУГОДУ́М розм. Він взагалі важкодум і цілком неписьменний (В. Гжицький); Стулка ніколи не належав до тих тугодумів, кому нешаблонну ідею треба повторювати двічі (І. Головченко). Словник синонімів української мови