важкохворий

ВАЖКОХВО́РИЙ, а, е. Який важко хворіє;

// у знач. ім. важкохво́рий, рого, ч.; важкохво́ра, рої, ж.

Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого (Вільде, Сестри.., 1958, 50);

Ліс шумів, Чорнів і похмурнів дедалі більше, Немов пірнаючи одразу в ніч, Без переходів, наче важкохворий Пірнає з яви у тривожний сон (Перв., І, 1958, 381).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важкохворий — важкохво́рий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. важкохворий — -а, -е. Який важко хворіє. || у знач. ім. важкохворий, -рого, ч.; важкохвора, -рої, ж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. важкохворий — ВАЖКОХВО́РИЙ, а, е. Який важко хворіє, має важку хворобу. 14 квітня вилетів до Сімферополя важкохворий старший механік (з газ.); // у знач. ім. важкохво́рий, рого, ч.; важкохво́ра, рої, ж. Той (та), хто важко хворіє. Словник української мови у 20 томах