1. Словник української мови у 20 томах

важкохворий

ВАЖКОХВО́РИЙ, а, е.

Який важко хворіє, має важку хворобу.

14 квітня вилетів до Сімферополя важкохворий старший механік (з газ.);

// у знач. ім. важкохво́рий, рого, ч.; важкохво́ра, рої, ж. Той (та), хто важко хворіє.

Безбородько вибрався до лікарні нібито відвідати одного важкохворого (Ірина Вільде);

Дуже сумні й важкі були ці два дні в Гейдельберзі. Розмовляли тихо, спокійно, обережно, так, начебто в сім'ї важкохворий (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важкохворий — важкохво́рий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. важкохворий — -а, -е. Який важко хворіє. || у знач. ім. важкохворий, -рого, ч.; важкохвора, -рої, ж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. важкохворий — ВАЖКОХВО́РИЙ, а, е. Який важко хворіє; // у знач. ім. важкохво́рий, рого, ч.; важкохво́ра, рої, ж. Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах