1. Словник української мови в 11 томах

валькувати

ВАЛЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Робити стіни будівель із вальків глини.

2. Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини.

Мотря валькувала стіни (Н.-Лев., II, 1956, 305);

Заставила їх [Тоня] чепурити для овець кошару: там підмажте, там повимітайте, там підстеліть… Дивлячись на цілоденну чабанську роботу, вони [жінки] й самі заохотились, ..троє місять, а одна уже валькує (Гончар, Тронка, 1963, 322).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валькувати — валькува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. валькувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Робити стіни будівель із вальків глини. 2》 Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. валькувати — ВАЛЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод. 1. Робити стіни будівель із вальків (див. ва́льо́к¹ 1). Вона глину там місить, хату валькувати (Номис). 2. Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини з домішкою соломи. Мотря валькувала стіни (І. Словник української мови у 20 томах
  4. валькувати — див. іти; мазати Словник синонімів Вусика
  5. валькувати — Валькува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. валькувати — Валькува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Дѣлать изъ глины стѣны постройки. Камен. у. 2) Обмазывать стѣны толстымъ слоемъ глины. Чуб. VII. 380. Сим. 129. Словник української мови Грінченка