вандрівець

Значення в інших словниках

1. вандрівець — вандрі́вець іменник чоловічого роду, істота мандрівець діал. Орфографічний словник української мови
2. вандрівець — -вця, ч., діал. Мандрівець. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вандрівець — ВАНДРІ́ВЕЦЬ, вця, ч., діал. Мандрівець. Барани з полонин дадуть нам [опришкам] печені.., А грошей достарчать вандрівців кишені (М. Устиянович); * Образно. Тут тягло теплим вітром з Угорщини. Літав він там десь, безжурний вандрівець, над чужими хатами, .. Словник української мови у 20 томах
4. вандрівець — МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал. Словник синонімів української мови
5. вандрівець — Вандрівець, -вця м. = мандрівець. Желех. Словник української мови Грінченка