ванілін
ВАНІЛІ́Н, у, ч. Білий кристалічний порошок з запахом ванілі, який одержують штучно, хімічним шляхом.
Ароматизувати тісто можна ваніліном (Укр. страви, 1957, 320).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ванілін — ванілі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ванілін — -у, ч. Білий кристалічний порошок із запахом ванілі, що його одержують штучно, хімічним способом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ванілін — ВАНІЛІ́Н, у, ч. Ароматична речовина, що міститься у плодах ванілі або яку отримують штучним шляхом. Ванілін широко застосовується у харчовій та парфумерній промисловості, а також для приготування деяких лікувальних препаратів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- ванілін — ванілі́н пахуча речовина, яка міститься в стручках ванілі. Штучний В. – безбарвні голчасті кристали із запахом ванілі. Застосовують у харчовій промисловості. Словник іншомовних слів Мельничука
- ванілін — Ванілі́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)