1. Словник української мови в 11 томах

ватажок

ВАТАЖО́К, жка́, ч.

1. Керівник ватаги, (у 1-3 знач.); отаман.

Як війська ватажок начальний Про все дрібненько розказав [Іул] (Котл., І, 1952, 261);

Хто ватажком Піде перед вами, Хто проведе? (Шевч., І, 1951, 80);

Стояв на скелі і цигарку курив в задумі ватажок (Сос., Солов. далі, 1957, 38).

2. Керівник, організатор, передова людина, яка має вплив на інших.

Комуністи — політичні ватажки трудящих (Рад. Укр., 17.IX 1949, 1);

Будівничий, юнак З голубими очима, Бригадир, ватажок Десяти мулярів (Нагн., Вибр., 1957, 144).

3. Вожак стада (про тварину).

Тільки десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола (Н.-Лев., І, 1956, 155);

А царська худоба вся розбіглася, бо вже не мала ватажка — бика з золотими рогами (Калин, Закарп. казки,1955, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ватажок — (керівник групи) провідник, проводир, ватаг, р. ватажко, отаман, р. вожак. Словник синонімів Полюги
  2. ватажок — ватажо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. ватажок — [ватажок] -жка, м. (на) -жков'і/-жку, мн. -жки, -жк'іў Орфоепічний словник української мови
  4. ватажок — -жка, ч. 1》 Керівник ватаги (у 1-3 знач.); отаман, верховода. 2》 Керівник, організатор, передова людина, яка має вплив на інших. 3》 Вожак стада (про тварину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ватажок — ВАТАЖО́К, жка́, ч. 1. Керівник ватаги (у 1–3 знач.). Як війська ватажок начальний Про все дрібненько розказав [Іул] (І. Котляревський); Хто ватажком Піде перед вами, Хто проведе? (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. ватажок — див. заводей; керівник Словник синонімів Вусика
  7. ватажок — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст. Словник синонімів української мови
  8. ватажок — Ватажо́к, -жка́; -жки́, -жкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ватажок — Ватажок, -жка м. Предводитель, атаманъ, начальникъ. Позаходили в Московщину з Гунею і ще деякими ватажками. Стор. МПр. 60. Хто ватажком піде перед вами? Шевч. 127. Словник української мови Грінченка