вбитий
ВБИ́ТИЙ¹ (УБИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вби́ти¹ 1.
Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу (Шевч., II, 1953, 93);
В кутку під божницею замість стола стояла узесенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю (Мирний, IV, 1955, 287);
// вби́то, безос. присудк. сл.
Хоч вересень, а спіє жито, Ячмінь колосся підійма, Отут було кілочки вбито, А зараз їх чомусь нема (Мал., I, 1956, 261).
ВБИ́ТИЙ² див. уби́тий¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вбитий — вби́тий 1 дієприкметник загнаний в середину вби́тий 2 дієприкметник загиблий вби́тий 3 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- вбитий — I (убитий), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вбити I 1). || вбито, безос. присудк. сл. II див. убитий I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вбитий — ВБИ́ТИЙ¹ (УБИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. до вби́ти¹. В кутку під божницею замість стола стояла узесенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю (Панас Мирний); – Рівно, рівно, – відповіла й дивилась, як я, відсунувши лавку набік... Словник української мови у 20 томах
- вбитий — А, -е. 1. Виснажений, непритомний, недієвий, без будь-якої реакції на що-небудь. Після юнацького сказу, випадання «у вбитому вигляді» з автобусів і метро... (Єва). Клуби — гівно, народ — убитий, ну, хіба що якась вечірка зрідка трапиться (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
- вбитий — (-а, -е) мол. 1. Старий. Тепер "фірмових", хоч й трохи запилюжених та застарілих, а іноді геть зовсім "вбитих" речей — повні розкладки (ПіК, 2001, № 9). 2. -ого. Про людину у стані потьмарення свідомости. Я був уже досить вбитий. (Запис 1998 р.). Словник жарґонної лексики української мови
- вбитий — НАЇ́ЖДЖЕНИЙ (про шлях, дорогу — який став рівним, гладеньким від частої й тривалої їзди), УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В'Ї́ЖДЖЕНИЙ), РОЗ'Ї́ЖДЖЕНИЙ, УТОРО́ВАНИЙ (ВТОРО́ВАНИЙ), ТОРО́ВАНИЙ, НАКО́ЧЕНИЙ, УКО́ЧЕНИЙ (ВКО́ЧЕНИЙ), НАТЕ́РТИЙ рідше, УТЕ́РТИЙ (ВТЕ́РТИЙ) рідше... Словник синонімів української мови