1. Словник української мови в 11 томах

вволікати

ВВОЛІКА́ТИ (УВОЛІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), очу́, о́чеш; мин. ч. вволі́к, вволокла́, ло́; док., перех. Волочачи кого-, що-небудь, затягувати кудись.

Уволік у хату того лантуха (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вволікати — вволіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вволікати — (уволікати), -аю, -аєш, недок., вволокти (уволокти), -очу, -очеш; мин. ч. вволік, вволокла, вволокло; док., перех. Волочачи кого-, що-небудь, затягувати кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вволікати — ВВОЛІКА́ТИ (УВОЛІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), очу́, о́чеш; мин. ч. вволі́к, вволокла́, ло́; док., кого, що. Волочачи, переміщати, тягнути кого-, що-небудь. Уволік у хату того лантуха (Сл. Гр. Словник української мови у 20 томах
  4. вволікати — ВТЯГТИ́ (УТЯГТИ́) (тягнучи, помістити всередині), ВТЯГНУ́ТИ (УТЯГНУ́ТИ), ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), ВТАСКА́ТИ (УТАСКА́ТИ) розм., ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ) фам. — Недок. Словник синонімів української мови