вволікати
ВТЯГТИ́ (УТЯГТИ́) (тягнучи, помістити всередині), ВТЯГНУ́ТИ (УТЯГНУ́ТИ), ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), ВТАСКА́ТИ (УТАСКА́ТИ) розм., ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ) фам. — Недок.: втя́гувати (утя́гувати), втяга́ти (утяга́ти), вволіка́ти (уволіка́ти), вта́скувати (ута́скувати). Насилу добилися до соломи. Ряден з п'ять її утягла Христя в хату (Панас Мирний); Об'юшений потом, втягує деревину в двір (М. Стельмах); Якоїсь однієї ночі розламали (хлопці) широчезне вікно і вчотирьох втаскали в приміщення станції стодвадцятипудовий бак (М. Трублаїні); Зв'язали любенько йому руки, щоб не пручався, та й утеребили у човен і приїхали на той бік (Г. Квітка-Основ'яненко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вволікати — вволіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вволікати — (уволікати), -аю, -аєш, недок., вволокти (уволокти), -очу, -очеш; мин. ч. вволік, вволокла, вволокло; док., перех. Волочачи кого-, що-небудь, затягувати кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вволікати — ВВОЛІКА́ТИ (УВОЛІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), очу́, о́чеш; мин. ч. вволі́к, вволокла́, ло́; док., кого, що. Волочачи, переміщати, тягнути кого-, що-небудь. Уволік у хату того лантуха (Сл. Гр. Словник української мови у 20 томах
- вволікати — ВВОЛІКА́ТИ (УВОЛІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), очу́, о́чеш; мин. ч. вволі́к, вволокла́, ло́; док., перех. Волочачи кого-, що-небудь, затягувати кудись. Уволік у хату того лантуха (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах