1. Словник української мови в 11 томах

ввірчений

ВВІ́РЧЕНИЙ (УВІ́РЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вверті́ти.

На шиї в неї був ремінець з довгим ланцюгом, прикутим до ввірченого в стіну залізного кільця (Донч., III, 1956, 70).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ввірчений — вві́рчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ввірчений — I (увірчений), -а, с. Дієприкм. пас. мин. ч. до ввертіти. II увірчений, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ввірчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ввірчений — ВВІ́РЧЕНИЙ (УВІ́РЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до вверті́ти. На шиї в неї [собаки] був ремінець з довгим ланцюгом, прикутим до ввірченого в стіну залізного кільця (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах