вгороджувати
ВГОРО́ДЖУВАТИ (УГОРО́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВГОРОДИ́ТИ (УГОРОДИ́ТИ), оджу́, о́диш, док., перех.
1. З силою встромляти якийсь предмет, переважно гострий, у що-небудь.
Та лебідка й пісню співать починає Старому Ярославові, Хороброму Мстиславові, Що лютого Редедю полонив І перед його військом касозьким ніж у серце вгородив (Мирний, V, 1955, 261);
Вгородив [Спиридон] спересердя ціпок на добру четверть у мокру землю (Л. Янов., I, 1959, 476);
// діал. Всаджувати, поміщати щось куди-небудь.
Музики установляють амфору, угородивши її в пісок (Л. Укр., II, 1951, 318);
З трудом, при помочі панича З., вгородив його [мішок] на поличку над своєю головою (Фр., III, 1950, 220).
2. перен. Втуплювати у щось (очі, погляд).
Думки її далеко були від того, хоч вона й вгородила свої очі у купу лушпанин… (Мирний, III, 1954, 235).
Значення в інших словниках
- вгороджувати — вгоро́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вгороджувати — (угороджувати), -ую, -уєш, недок., вгородити (угородити), -оджу, -одиш, док., перех. 1》 З силою встромляти якийсь предмет, перев. гострий, у що-небудь. 2》 перен. Втуплювати у щось (очі, погляд). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вгороджувати — ВГОРО́ДЖУВАТИ (УГОРО́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВГОРОДИ́ТИ (УГОРОДИ́ТИ), оджу́, о́диш, док., що. 1. Із силою встромляти який-небудь предмет, перев. гострий, у щось. Вони [воїни] вгороджували щити в землю й стріляли з-за них (І. Словник української мови у 20 томах
- вгороджувати — див. устромляти Словник синонімів Вусика
- вгороджувати — ВСТРОМЛЯ́ТИ (УСТРОМЛЯ́ТИ) що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ (УСТРО́МЛЮВАТИ), ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ (УТИКА́ТИ), ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИ чим, ВГЛИ́БЛЮВАТИ (УГЛИ́БЛЮВАТИ) рідше; ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ)... Словник синонімів української мови