вдячливий
ВДЯ́ЧЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що вдя́чний 1.
Одвічну вашу велич і красу у рідний край, на береги Дніпрові, до вас я, гори, сповнений любові, у вдячливому серці понесу (Гонч., Вибр., 1959, 299).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдячливий — вдя́чливий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- вдячливий — -а, -е, рідко. Те саме, що вдячний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдячливий — ВДЯ́ЧЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що вдя́чний 1. А вона [корівка] – хліба кусне й в руку мене лизне, поцілує... вдячлива душа була (О. Кониський); Одвічну вашу велич і красу у рідний край, на береги Дніпрові, до вас я, гори, сповнений любові, у вдячливому серці понесу (І. Гончаренко). Словник української мови у 20 томах