1. Словник української мови в 11 томах

векнути

ВЕ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ве́кати.

Кума не здержалася і з усього маху стусонула Колісника межи плечі; той векнув (Мирний, III, 1954, 92);

Сарданапал, тихий, спокійний бугай, перелякався, він одпрянув од ясел, аж цеп затріщав, та грізно-перелякано: —Ве-е-е! — Векнув! (Вишня, II, 1956, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. векнути — ве́кнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. векнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до векати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. векнути — ВЕ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ве́кати 1. Кума не здержалася і з усього маху стусонула Колісника межи плечі; той векнув (Панас Мирний); Сарданапал, тихий, спокійний бугай, перелякався, він одпрянув [відскочив] од ясел, аж цеп затріщав... Словник української мови у 20 томах
  4. векнути — Векнути, -ну, -неш гл. Издать звукъ: ве. З усього маху стусонула Колісника міжи плечі, — той векнув. Мир. Пов. II. 69. Словник української мови Грінченка