1. Словник української мови в 11 томах

велеречиво

ВЕЛЕРЕЧИ́ВО, заст., ірон. Присл. до велеречи́вий.

Велеречиво описував він єднання царя з "народом", який представляли волосні старшини та предводителі дворянства (Бурл., Напередодні, 1956, 267).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. велеречиво — велеречи́во прислівник незмінювана словникова одиниця книжн. Орфографічний словник української мови
  2. велеречиво — Присл. до велеречивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. велеречиво — ВЕЛЕРЕЧИ́ВО, книжн. Присл. до велеречи́вий. Велеречиво описував він єднання царя з “народом”, який представляли волосні старшини та предводителі дворянства (Ф. Бурлака); – Не говоріть так велеречиво, бо ще й повірю у ваше лукаве слово (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах