велеречиво
ВЕЛЕРЕЧИ́ВО, книжн.
Присл. до велеречи́вий.
Велеречиво описував він єднання царя з “народом”, який представляли волосні старшини та предводителі дворянства (Ф. Бурлака);
– Не говоріть так велеречиво, бо ще й повірю у ваше лукаве слово (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- велеречиво — велеречи́во прислівник незмінювана словникова одиниця книжн. Орфографічний словник української мови
- велеречиво — Присл. до велеречивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- велеречиво — ВЕЛЕРЕЧИ́ВО, заст., ірон. Присл. до велеречи́вий. Велеречиво описував він єднання царя з "народом", який представляли волосні старшини та предводителі дворянства (Бурл., Напередодні, 1956, 267). Словник української мови в 11 томах