1. Словник української мови в 11 томах

верескливо

ВЕРЕСКЛИ́ВО. Присл. до верескли́вий.

Когут десь крикнув тонко й верескливо (Сос., II, 1947, 82);

— Ти мене виганяєш? — верескливо запитав Матюша і сів у першому ряду (Шиян, Баланда, 1957, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верескливо — верескли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. верескливо — Присл. до верескливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верескливо — ВЕРЕСКЛИ́ВО. Присл. до верескли́вий. Когут десь крикнув тонко й верескливо (В. Сосюра); – Ти мене виганяєш? – верескливо запитав Матюша і сів у першому ряду (А. Словник української мови у 20 томах