1. Словник української мови у 20 томах

верескливо

ВЕРЕСКЛИ́ВО.

Присл. до верескли́вий.

Когут десь крикнув тонко й верескливо (В. Сосюра);

– Ти мене виганяєш? – верескливо запитав Матюша і сів у першому ряду (А. Шиян);

Згори звисають на довжелезних хвостах сміхотливі мавпи, верескливо кричать, дражнять самотню мандрівницю (О. Бердник);

– Всi!.. Зараз!.. – почав дуже голосно, аж верескливо, Юрко. – Йдiть iз цвинтаря! (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верескливо — верескли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. верескливо — Присл. до верескливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верескливо — ВЕРЕСКЛИ́ВО. Присл. до верескли́вий. Когут десь крикнув тонко й верескливо (Сос., II, 1947, 82); — Ти мене виганяєш? — верескливо запитав Матюша і сів у першому ряду (Шиян, Баланда, 1957, 97). Словник української мови в 11 томах