веретенце
ВЕРЕТЕ́НЦЕ, ВЕРЕТІ́НЦЕ, я, сер. Пестл. до веретено 1.
Рано-вранці я вставала, мичку микала та пряла; А серденько занудилось, веретенце не крутилось (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 236);
Одному на трісочці прядеться, а другому і веретінце не хоче (Номис, 1864, № 1695);
Веретенце завжди в’ється тихо (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 64).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- веретенце — верете́нце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- веретенце — веретінце, -я, с. Пестл. до веретено 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- веретенце — ВЕРЕТЕ́НЦЕ, ВЕРЕТІ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до верете́но 1. Одному на трісочці прядеться, а другому і веретінце не хоче (Номис); Рано-вранці я вставала, мичку микала та пряла; А серденько занудилось, веретенце не крутилось (Я. Словник української мови у 20 томах
- веретенце — Верете́нце і вереті́нце, -те́[і́]нця, -те́[і́]нцю; -те́[і́]нця, -те́нець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- веретенце — Веретенце, веретінце, -ця с. 1) ум. отъ веретено. 2) мн. раст. Equisetum arvense. Вх. Лем. 396. Словник української мови Грінченка