1. Словник української мови в 11 томах

веретище

ВЕРЕ́ТИЩЕ, а, сер., заст. Одяг з грубої тканини; бідний одяг, лахміття.

Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 22);

*Образно. [Одна покутниця (колишня Гретхен):] Глянь, він [Фауст] вже тліну рве покрови, Земне веретище своє, І в світлій ризі ефіровій Могутня юність повстає! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 468).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. веретище — вере́тище іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. веретище — -а, с., заст. Одяг із грубої тканини; бідний одяг, лахміття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. веретище — ВЕРЕ́ТИЩЕ, а, с., заст. Одяг із грубої тканини; бідний одяг, лахміття. Все веретище Остапові держалось тільки латками (Ганна Барвінок); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. веретище — ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл. Словник синонімів української мови
  5. веретище — Вере́тище, -ща, -щу, -щем; -тища, -тищ, -тищам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. веретище — Веретище, -ща с. Рубище. Все веретище Остапове держалось тільки латками. Г. Барв. 22. Словник української мови Грінченка