1. Словник української мови в 11 томах

верховина

ВЕРХОВИ́НА, и, ж.

1. Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. гори, дерева).

Нема садочка, ані города коло неї, тільки стара тиха груша з зломленою верховиною (Вовчок, І, 1955, 288);

А здалека заманячило їм щось високе — то там, то там… Підійшли ближче, побачили верховини церков (Мирний, І, 1949, 220);

Старі берестки глухо гули голими верховинами (Епік, Тв., 1958, 113);

На Голій горі, на самій верховині, притулилася.. стара дерев’яна хата (Чорн., Визвол. земля, 1950, 3);

*Образно. Вірю, прагну, будую! Ллю недаремно піт. На верховину йду я комуністичних літ (Рудь, Дон. зорі, 1958, 55).

2. перен. Найвищий ступінь чого-небудь.

Це він, "архангельський мужик", досяг силою свого генія таких наукових верховин (Рильський, III, 1956, 9);

Іде на життя верховини слов’янських народів сім’я (Сос., Щоб сади.., 1947, 145).

3. тільки одн. Назва високогірної місцевості в межах Українських Карпат.

І почав Федькович пісню, аж усі зачудувались: хто ж це там на верховині про свободу нам співає? (Тич., II, 1957, 21);

— Ти, як делегат верховини, .. мусиш знати і розповісти людям про все, що сталося в Хусті (Скл., Карпати, II, 1954, 16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верховина — ВЕРХІВКА, зап. вершина, (дуба — ще) верховіття, маківка, (гори — ще) чолопок, шпиль, кичера, ґрунь, недея, д. щовб, зб. верхогір'я; (кряжа) гребінь. Словник синонімів Караванського
  2. верховина — -и, ж. 1》 Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. гори, дерева). 2》 перен. Найвищий ступінь чого-небудь. 3》 тільки одн. Назва високогірної місцевості в межах Українських Карпат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верховина — ВЕРХОВИ́НА, и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. гори, дерева). Столітні дерева підпиралися молодими; міцнії, широкії їх віти лежали на молоденьких гнучких верховинах і гнули їх додолу своєю важкою силою (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  4. Верховина — Верхови́на іменник жіночого роду високогірна зона в Карпатах Орфографічний словник української мови
  5. верховина — див. вершина Словник синонімів Вусика
  6. верховина — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  7. верховина — Верхови́на, -ни, -ні; -ви́ни, -ви́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)