верхівець

ВЕРХІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Людина, що їде верхи на коні; вершник.

За колісницею тягся довгий рядок верхівців на конях (Н.-Лев., IV, 1956, 37);

Галопом мчали в гарячім степу верхівці (Гончар, Таврія.., 1957, 274).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верхівець — верхіве́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. верхівець — ВЕРХІВЕЦЬ – ВЕРШНИК – КАВАЛЕРИСТ – КІННОТНИК Верхівець, -вця, ор. -вцем. Людина, що їде верхи на коні. Вершник, -а. 1. Те саме, що верхівець. 2. мн. вершники, -ів. Літературне слововживання
  3. верхівець — -вця, ч. Людина, що їде верхи на коні; вершник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верхівець — Вершник, комонник Словник чужослів Павло Штепа
  5. верхівець — ВЕРХІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Людина, яка їде верхи на коні; вершник. За колісницею тягся довгий рядок верхівців на конях (І. Нечуй-Левицький); Галопом мчали в гарячім степу верхівці (О. Словник української мови у 20 томах
  6. верхівець — див. вершник Словник синонімів Вусика
  7. верхівець — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
  8. верхівець — Верхіве́ць, -хівця́; -вці́, -вці́в і ве́рхівень, -хівня; -хівні, -внів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. верхівець — Верхівець, -вця м. = верховинець. Шух. І. 77. Словник української мови Грінченка