1. Словник української мови в 11 томах

верхівка

ВЕРХІ́ВКА, и, ж.

1. Верхня, найвища частина чого-небудь.

Ведмеді забралися на саму верхівку дуба (Укр.. казки, 1951, 66);

Щогли радіо двома гострими верхівками націлились у небо (Донч., II, 1956, 83);

При.. плечовому диханні невелика кількість дихального повітря заповнює переважно верхівки легень (Худ. чит.., 1955, 48).

2. перен., розм. Керівна, найбільш впливова частина суспільства, класу, організації і т. ін.

Багатство сприяло посиленню політичної могутності верхівки новгородського суспільства (Іст. СРСР, І, 1956, 65);

— А як себе поводить Когут і вся заможня сільська верхівка? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верхівка — верхі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. верхівка — Вершок, верхів'я, верх, (гори) ВЕРХОВИНА. Словник синонімів Караванського
  3. верхівка — -и, ж. 1》 Верхня, найвища частина чого-небудь. 2》 перен., розм. Керівна, найвпливовіша частина суспільства, класу, організації і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верхівка — ВЕРХІ́ВКА, и, ж. 1. Горішня, найвища частина, вершина чого-небудь. Ведмеді забралися на саму верхівку дуба (з казки); Щогли радіо двома гострими верхівками націлились у небо (О. Донченко); У темних грозових хмарах вимальовується верхівка гори (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  5. верхівка — див. вершина Словник синонімів Вусика
  6. верхівка — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови