верхівка

ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. (гори); ПІК (гострий верх гори); ВЕРХОВІ́ТТЯ (верхні гілки дерева); ХРЕБЕ́Т (хвилі, валу тощо); ВЕРХОГІ́Р'Я збірн. поет. (верхні частини гір). Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Вітер гойдав верхівки осокорів (Є. Гуцало); Грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Гори.. складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка (О. Вишня); За гребенем перевалу показалася ріка Тиса (І. Волошин); Синіла вершина гори Кичери (С. Чорнобривець); Дивно хиталися і ставали раптом нерухомо верхів'я ялин та сосен (Ю. Яновський); Стогнали сосни й шуміли їхні розбурхані верховини (О. Донченко); Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку пагорба (М. Стельмах); Темні хмари засіли на сніжних чолах гір (І. Франко); На шпилі гори він.. став оглядати дуже мальовничий краєвид (А. Кримський); Забирався (Іван) все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори (П. Колесник); От якби.. поліз просто вгору та видряпався на грунь, то, може, й побачив би її, луку Черемоша (Г. Хоткевич); З піка Тручас у долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак); Темніли верховіття верб там далеко над греблею (Леся Українка); Ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський); Шатра, що розкинулись по верхогір'ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).

ВЕРХІ́ВКА (керівна, найбільш впливова частина суспільства, класу, організації тощо), ВЕРХИ́ розм., ВЕРШКИ́ ірон., СМЕТА́НКА ірон.; ОЛІГА́РХІЯ книжн. (правляча група суспільства). Правляча верхівка почала метатись (з газети); Верхи тоталітарної системи; Повернувшись у рідне місто з закордонним дипломом, він вважався "персона ґрата" серед вершків місцевого суспільства (Ірина Вільде); Найвища сметанка, магнатське, аристократичне товариство держалось.. в своїм тіснім, замкненім кружку (І. Франко); Фінансова олігархія.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верхівка — верхі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. верхівка — Вершок, верхів'я, верх, (гори) ВЕРХОВИНА. Словник синонімів Караванського
  3. верхівка — -и, ж. 1》 Верхня, найвища частина чого-небудь. 2》 перен., розм. Керівна, найвпливовіша частина суспільства, класу, організації і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верхівка — ВЕРХІ́ВКА, и, ж. 1. Горішня, найвища частина, вершина чого-небудь. Ведмеді забралися на саму верхівку дуба (з казки); Щогли радіо двома гострими верхівками націлились у небо (О. Донченко); У темних грозових хмарах вимальовується верхівка гори (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  5. верхівка — див. вершина Словник синонімів Вусика
  6. верхівка — ВЕРХІ́ВКА, и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь. Ведмеді забралися на саму верхівку дуба (Укр.. казки, 1951, 66); Щогли радіо двома гострими верхівками націлились у небо (Донч., II, 1956, 83); При.. Словник української мови в 11 томах