1. Великий тлумачний словник сучасної мови

верхівка

верхі́вка

-и, ж.

1》 Верхня, найвища частина чого-небудь.

2》 перен., розм. Керівна, найвпливовіша частина суспільства, класу, організації і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верхівка — верхі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. верхівка — Вершок, верхів'я, верх, (гори) ВЕРХОВИНА. Словник синонімів Караванського
  3. верхівка — ВЕРХІ́ВКА, и, ж. 1. Горішня, найвища частина, вершина чого-небудь. Ведмеді забралися на саму верхівку дуба (з казки); Щогли радіо двома гострими верхівками націлились у небо (О. Донченко); У темних грозових хмарах вимальовується верхівка гори (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. верхівка — див. вершина Словник синонімів Вусика
  5. верхівка — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  6. верхівка — ВЕРХІ́ВКА, и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь. Ведмеді забралися на саму верхівку дуба (Укр.. казки, 1951, 66); Щогли радіо двома гострими верхівками націлились у небо (Донч., II, 1956, 83); При.. Словник української мови в 11 томах