1. Словник української мови в 11 томах

вершечок

ВЕРШЕ́ЧОК, а, ч. Верхня кінцева частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.).

Сонце тілько що сіло за горою, і його останнє рожеве проміння гасло на самих вершечках верб (Н.-Лев., II, 1956, 256);

Сонце на заході.. ще затрималось на золотому вершечку лаврської дзвіниці (Бойч., Молодість, 1949, 142);

Катя йшла вздовж узгір’я, якраз по його вершечку, і складалося враження, що вона йде на обрії (Гур., Наша молодість, 1949, 296).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершечок — верше́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вершечок — -чка, ч. Верхня кінцева частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вершечок — ВЕРШЕ́ЧОК, чка, ч. Верхня, найвища частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.). Сонце тілько що сіло за горою і його останнє рожеве проміння гасло на самих вершечках верб (І. Словник української мови у 20 томах
  4. вершечок — див. вершина; вінця Словник синонімів Вусика
  5. вершечок — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  6. вершечок — Верше́чок, -ше́чка, на -ше́чку; -ше́чки, -ше́чків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вершечок — Вершечок, -чка м. ум. отъ вершок. Словник української мови Грінченка