1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вершечок

верше́чок

-чка, ч.

Верхня кінцева частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершечок — верше́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вершечок — ВЕРШЕ́ЧОК, чка, ч. Верхня, найвища частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.). Сонце тілько що сіло за горою і його останнє рожеве проміння гасло на самих вершечках верб (І. Словник української мови у 20 томах
  3. вершечок — див. вершина; вінця Словник синонімів Вусика
  4. вершечок — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  5. вершечок — Верше́чок, -ше́чка, на -ше́чку; -ше́чки, -ше́чків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вершечок — ВЕРШЕ́ЧОК, а, ч. Верхня кінцева частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.). Сонце тілько що сіло за горою, і його останнє рожеве проміння гасло на самих вершечках верб (Н.-Лев., II, 1956, 256); Сонце на заході.. Словник української мови в 11 томах
  7. вершечок — Вершечок, -чка м. ум. отъ вершок. Словник української мови Грінченка