весельчак

ВЕСЕЛЬЧА́К, а́, ч., рідко. Те саме, що веселу́н.

Вмів і люлечки диміти, Весельчак та балакун (Мал., Серце.., 1959, 140);

Це був коротконогий хлопець, весельчак і танцюрист (Донч., II, 1956, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весельчак — весельча́к іменник чоловічого роду, істота веселун рідко Орфографічний словник української мови
  2. весельчак — Веселун, (вона) веселуха, сміхун, сміхунка, сміхотун, смішко, див. оптиміст Словник чужослів Павло Штепа
  3. весельчак — ВЕСЕЛЬЧА́К, а́, ч., розм., рідко. Те саме, що веселу́н. Це був коротконогий хлопець, весельчак і танцюрист (О. Донченко); Вмів і люлечки диміти, Весельчак та балакун (А. Малишко); – Здоров будь, весельчак, як живеться, мій друже? (Д. Білоус). Словник української мови у 20 томах
  4. весельчак — див. веселий; жартівник Словник синонімів Вусика
  5. весельчак — ВЕСЕЛУ́Н (весела, життєрадісна людина; той, хто любить веселитися), ВЕСЕЛЬЧА́К. Навіть шкільний веселун Терешко сидить непорушно, насупивши рідкуваті брови (І. Цюпа); Дотепник і весельчак,.. він був душею товариства (С. Добровольський). Словник синонімів української мови