весельчак
ВЕСЕЛУ́Н (весела, життєрадісна людина; той, хто любить веселитися), ВЕСЕЛЬЧА́К. Навіть шкільний веселун Терешко сидить непорушно, насупивши рідкуваті брови (І. Цюпа); Дотепник і весельчак,.. він був душею товариства (С. Добровольський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- весельчак — весельча́к іменник чоловічого роду, істота веселун рідко Орфографічний словник української мови
- весельчак — Веселун, (вона) веселуха, сміхун, сміхунка, сміхотун, смішко, див. оптиміст Словник чужослів Павло Штепа
- весельчак — ВЕСЕЛЬЧА́К, а́, ч., розм., рідко. Те саме, що веселу́н. Це був коротконогий хлопець, весельчак і танцюрист (О. Донченко); Вмів і люлечки диміти, Весельчак та балакун (А. Малишко); – Здоров будь, весельчак, як живеться, мій друже? (Д. Білоус). Словник української мови у 20 томах
- весельчак — див. веселий; жартівник Словник синонімів Вусика
- весельчак — ВЕСЕЛЬЧА́К, а́, ч., рідко. Те саме, що веселу́н. Вмів і люлечки диміти, Весельчак та балакун (Мал., Серце.., 1959, 140); Це був коротконогий хлопець, весельчак і танцюрист (Донч., II, 1956, 116). Словник української мови в 11 томах