1. Словник української мови в 11 томах

взаємини

ВЗАЄ́МИНИ, ин, мн. Взаємні стосунки між ким-, чим-небудь.

На коліна б бажав я упасти, Слізьми виплакать горе пекуче своє, До ніг милої серденько скласти.., На мить щирих взаємин зазнати (Граб., І, 1959, 362);

Племінник не дуже любив свого дядю, але мусив підтримувати тісні родинні взаємини (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 190);

Розкриваючи взаємини різних верств суспільства, Панас Мирний засуджував твердження про "безбуржуазність" української нації (Укр. літ., 9, 1957, 39);

// Взаємозв’язок, взаємовплив між предметами, явищами.

Взаємини гірських порід, що беруть участь у будові земної кори, дуже складні (Наука.., 1, 1957, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. взаємини — взає́мини множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. взаємини — мн., стосунки, відносини, взаємовідносини, контакти; пор. ЗВ'ЯЗКИ. Словник синонімів Караванського
  3. взаємини — [ўзайемиение] -миен Орфоепічний словник української мови
  4. взаємини — -ин, мн. Взаємні стосунки між ким-, чим-небудь. || Взаємозв'язок, взаємовплив між предметами, явищами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. взаємини — Стосунки, настанова, ставлення Словник чужослів Павло Штепа
  6. взаємини — ВЗАЄ́МИНИ, ин, мн. Стосунки, відносини між ким-, чим-небудь. На коліна б бажав я упасти, Слізьми виплакать горе пекуче своє, До ніг милої серденько скласти.., На мить щирих взаємин зазнати (П. Словник української мови у 20 томах
  7. взаємини — ВІДНО́СИНИ (ділові, офіційні та ін. спілкування між людьми, товариствами, державами), ЗВ'ЯЗКИ́, ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКИ́, ВІДНО́ШЕННЯ рідше; СТОСУ́НКИ, ВЗАЄ́МИНИ, ВЗАЄМОВІДНО́СИНИ (між людьми). Задумує (І. Словник синонімів української мови
  8. взаємини — Взає́мини, -мин, -минам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)